Щоденник Росави Дощик (ака ksanka)
Можливо, патріотка=))
Привет, Гость
  Войти…
Регистрация
  Сообщества
Опросы
Тесты
  Фоторедактор
Интересы
Поиск пользователей
  Дуэли
Аватары
Гороскоп
  Кто, Где, Когда
Игры
В онлайне
  Позитивки
Online game О!
  Случайный дневник
BeOn
Ещё…↓вниз
Отключить дизайн


Зарегистрироваться

Логин:
Пароль:
   

Забыли пароль?


 
yes
Получи свой дневник!

Щоденник Росави Дощик (ака ksanka)Перейти на страницу: « предыдущуюПредыдущая | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | следующуюСледующая »


суббота, 2 июня 2012 г.
Тепер я вільна! rosava 18:47:37
Нарешті здала всі ЗНО! До історії готувалась за півтора дні й написала на 70/89:-D­
Тому сьогодні вирішила влаштувати собі культурну програму: сходила в кінотеатр на "Похмурі тіні", а потім зазирнула в книжковий і купила собі Олді та Іздрика. Любка Дереша, на жаль, не було (а я так хотіла поглянути, що він пише!):-(­
А вчора ще на виступ гурту "Скрудж ходила"=)Тепер в голові крутиться: "Я сумуюууу..."
­­
Уже на 63-ому томі "Ван Піс"... Я не хочу, щоб він закінчувався!!! Напевно, це найцікавіша сьонен-манга, яку я коли-небудь читала! "Hunter x Hunter", "Бродяга Кеншін", "D. Gray-man" (що там ще?..) теж класні, але "Ван Піс" неперевершений!!! Я тепер відданий фанат Луффі! Оце я розумію, витриманий стиль! Не те що якісь Наруто-Ічіґо, які ніби стають зовсім іншими, коли б’ються. А Луффі в будь-якій ситуації залишається собою. За це я його і люблю!=) Ода-сенсей радує своїм гумором і не дає засумувати:-D­

Категории: Про..., One Piece, Аніме, Манга, Картинки
Прoкoммeнтировaть
Ну чому?! Т_Т rosava 11:05:14
Ейс:'(­
­­

Категории: Аніме, One Piece, Video
Прoкoммeнтировaть
Кліп за фендомом "Ван Піс" rosava 10:56:40
Я плакала :'(­
­­

Категории: Аніме, Video, One Piece
Прoкoммeнтировaть
вторник, 29 мая 2012 г.
Підготуватись до історії за два дні - виклик прийнято! rosava 20:55:08
Англійська й українська вже позаду, настав час мого найгіршого кошмару - історії. В принципі, я задоволена результатами з мов, але можна було і краще (ну так завжди). В англійській 8 помилок, а в українській - 5. Звісно, залишились ще твори, але то таке=)
Ех, але до історії все одно треба готуватися... І чому вона так погано мені йде?

Категории: Про...
комментировать 1 комментарий | Прoкoммeнтировaть
вторник, 22 мая 2012 г.
Математика позаду, настав час англійської мови! rosava 21:34:31
Ну і цікавинка

Одного разу Бернард Шоу сказав, що всі жінки продажні. Англійська королева, дізнавшись про це, при зустрічі з Бернардом запитала:
- Чи правда, сер, що ви стверджуєте, ніби всі жінки продажні?
- Так, ваша величність.
- І я теж?! - Обурилася королева.
- І ви теж, ваша величність, - спокійно відповів Шоу.
- І скільки ж я коштую?! - Вирвалося у королеви.
- Десять тисяч фунтів стерлінгів, - тут же визначив Шоу.
- Що, так дешево! - Здивувалася королева.
- Ось бачите, ви вже й торгуєтеся, - усміхнувся драматург.
___________________­____________________­____________________­____________________­____________________­__

А це треба запам’ятати, бо весь час забуваю.

Приголосні, після яких в словах іншомовного походження пишеться "И" ( Правило дев'ятки)
«Де Ти З'їСи Цю ЧаШу ЖиРу »


­­

Категории: Мова наша мова..., Цікавинки, Література
комментировать 23 комментария | Прoкoммeнтировaть
Like a piece of cake... rosava 21:20:48
It is like a piece of cake = Як раз плюнути, запросто.

I wish ZNO was like a piece of cake for me!:-D­

І ще раз цю картиночку:
­­

Категории: Interesting English
Прoкoммeнтировaть
воскресенье, 20 мая 2012 г.
Просто так... rosava 18:16:58
Різне

Мовчання і усмішка - це дві потужні зброї. Посмішка є способом вирішення багатьох проблем, мовчання ж допомагає їх уникнути.

- Тут здають математику?... Що означає на іспит з дробовиком не можна?

Ти любиш квіти - і рвеш їх; ти любиш тварин - і їсиш м'ясо; ти кажеш, що любиш мене - і я починаю тебе боятися.

Суницю в лісі вирощують комарі... Це приманка для людей, вони так полюють.

А у вас також виникають такі думки, от забіг в маршрутку, вже їдеш, і думаєш: "А це точно моя машрутка?"

Якось одна наполеглива дама запитала Бернарда Шоу, як краще писати, щоб стати відомим письменником.
- Зліва направо, - відповів Шоу.

Коли вийшла в світ нова книжка Віктора Гюго, автор, бажаючи дізнатись, як вона розходиться, надіслав видавцеві листівку, на якій тільки й було: "?" Видавець відповів теж дуже стисло: "!"

- Як ти міг! Я ж тобі довіряла, а ти!?
- Так куплю я тобі шоколадку! Куплю!

­­
Подробнее…­­ ­­ ­­ ­­ ­­ ­­ ­­ ­­ ­­­­ ­­ ­­

Категории: Картинки, Цікавинки, Література, Interesting English
Прoкoммeнтировaть
суббота, 19 мая 2012 г.
Фанфик "Так точно, начальница!" Глава 5 rosava 20:18:26
Название: Так точно, начальница!
Автор: ksanka
Фэндом: Не сдавайся! (Skip Beat!)
Жанр: экшн (очень постараюсь!), романтика, AU
Пейринг: Рен/Кьеко, Акио/Кейко
Размер: миди (скорей всего)
Статус: в процессе
Размещение: только с указанием автора

Глава 1: http://ksanka45.beo­n.ru/28339-807-fanfi­k-quot-tak-tochno-na­chal-nica-quot-glava­-1.zhtml
Глава 2: http://ksanka45.beo­n.ru/33081-785-fanfi­k-quot-tak-tochno-na­chal-nica-quot-glava­-2.zhtml
Глава 3: http://ksanka45.beo­n.ru/34338-259-fanfi­k-quot-tak-tochno-na­chal-nica-quot-glava­-3.zhtml
Глава 4: http://ksanka45.beo­n.ru/40566-906-fanfi­k-quot-tak-tochno-na­chal-nica-quot-glava­-4.zhtml

Глава 5

Подробнее…
Рен
Размышляя утром над сложившейся ситуацией, Рен никак не мог найти из нее выход. Ему недавно позвонил Такарада и подтвердил опасения парня: похитители все же были, о чем свидетельствовали подозрительные следы за «Дарумаей», где обычно никто не ходил. Но преступникам удалось избежать встречи с агентами Президента, и теперь они тщательно искали того, кто затаил злобу на Могами. И действительно, кому могло понадобиться похищать начинающую, еще мало известную актрису и с какой целью? Ревность? Но Тсуруга, как он думал, не проявлял на публике особых чувств к Кьеко, их отношения не выходили за рамки «сэмпай-кохай». И все-таки похитители знали, что в первую очередь именно он хватится девушки, а, значит, заказчик хорошо осведомлен. Других версий Рен не представлял. Разве что Фува или Рейно… Но у этих духу не хватит, чтобы решиться на такое, к тому же при всплытии этого факта пострадает их репутация.
«Итак, — нервно расхаживая по комнате, начал подбивать итоги Рен, — на Кьеко кто-то имеет зуб, это раз. Этот кто-то пока неизвестный, два. И, что самое важное, ей продолжает грозить опасность, но она об этом не знает. Что же мне делать? Рассказывать ей нельзя, иначе Кьеко точно что-нибудь выкинет в своем духе и попадет в неприятность. Да, нелегкая ситуация…»
А может… Нет, такое не могло случиться. Возможно ли, что некто влюбился в нее, а она этого не заметила и ненавязчиво отказала? И теперь он решил получить ее любой ценой? Да ну, это бред. Чего только в голову не взбредет от волнения. Да и не замечал Рен рядом с Кьеко никаких парней в последнее время…
Его размышление прервал телефонный звонок Яширо, который напомнил ему, что через полчаса нужно быть на съемках. Время поджимало, поэтому, долго не думая, Тсуруга покинул квартиру.
Но даже в машине мысли о Кьеко не желали исчезать, а еще больше тревожили богатую фантазию парня. А что, если похитители предпримут еще одну попытку? Она ведь не подозревает о нависшей над ней угрозе.
Перед глазами ясно стала картина: безликий парень с издевательской ухмылкой подкарауливает девушку по дороге к съемочной площадке, вот он затыкает ей рот и утаскивает в подворотни. Она пытается сопротивляться, но преступник точным ударом по голове лишает ее сознания. Он затаскивает ее в машину и везет за город в полуразвалившийся дом, на который никто не будет обращать внимания, и там он сможет сделать с ней все, что захочет…
Рен тряхнул головой, прогоняя страшные мысли. Он не мог сейчас себе позволить лишние тревоги, нужно было сохранять чистый рассудок. И все же, нервничая, он прибавил скорости — Кьеко должна была уже находиться на съемках.

Действительно, девушка уже полностью переоделась для своей роли и спокойно сидела в гримерной, пока стилистка наносила макияж. Какого же было ее удивление, когда на съемочную площадку буквально вбежал растрепанный ее сэмпай.
— Доброе утро, Тсуруга-сан, — поздоровалась она с ним. — Что-то случилось?
Увидев, что с Кьеко все в порядке, Рен облегченно вздохнул.
— Доброе, Могами-сан. Нет, ничего. Просто сильно спешил.
— Не волнуйтесь, еще полно времени.
— Да, действительно, — уже спокойно сказал парень.
— Здравствуйте, Тсуруга-сан, — поприветствовала его стилистка. — Вы как раз вовремя. Только что принесли костюм для съемок, нужно посмотреть, хорошо ли он вам подходит. Я уже почти закончила с Могами-сан и скоро подойду к вам. Вы пока переоденьтесь, костюм уже в вашей гримерной.
Рен кивнул головой и покинул девушек. Опасности не было, нужно было сосредоточиться на роботе, но плохое предчувствие так и не оставило его.

Кьеко
Наверное, режиссер решил поиздеваться над ведущей актрисой, потому что в этот раз ей пришлось одеть лолли-платье. Нет, конечно Кьеко любила милые вещи, но не до такой степени. Казалось, миниатюрное платье состоит только из рюшиков, а зеленый парик придавал общему виду еще больше колоритности. Девушке едва удавалось устоять на высоких босоножках, и только зонтик в ее руках помогал удержать равновесие. Чтобы не упасть, приходилось делать мелкие шажки, а ведь по сценарию она должна была уверенно бегать на этих каблуках. Поэтому Кьеко упорно нарезала круги по съемочной площадке, чтобы привыкнуть к новому способу передвижения, тем самым заставляя мужчин бросать ей вслед жадные взгляды. Но вот все приготовления к съемкам были закончены — и режиссер дал команду «старт».
Следующая сцена выглядела весьма необычно: Кьеко нужно было в своем наряде быстро передвигаться по оживленной улице, а затем как ни в чем не бывало зайти в одно здание и поговорить с бандитами. Это все казалось странным и нереалистичным, но, посмотрев эпизод на компьютере, режиссер сказал, что все получилось очень натурально, с ним все согласились. Поэтому пока готовилась следующая сцена, девушке был дан перерыв. Она с облегчением сняла каблуки и парик и отправилась прогуляться.
Место, где проходили съемки, располагалось на краю города. В рабочий день здесь никого не было видно, и масса зеленых насаждений создавала впечатление урбанизованой утопии. Рядом виднелась детская площадка со старыми качелями, куда и отправилась Могами. Присев на одну из них, девушка расслабила ноги и в блаженстве закрыла глаза. Хорошо было так просто посидеть и ни о чем не думать. Ей было дано целых 20 минут ничего не деланья. Так что Кьеко полностью погрузилась в себя и не обращала на окружающее ее место внимания. Мысли были подобны чистому небу, а на душе царило полное спокойствие. И тут внезапно сзади кто-то зажал ей какой-то тряпкой рот. Девушка в непонимании раскрыла глаза и завертелась, но крепко держащая ее рука не дала ей вырваться. Через несколько секунд все поплыло, и Кьеко, теряя сознание, только успела заметить, что у незнакомца на руке серебряное кольцо в виде змеи. Дальше все поглотила тьма.

Кейко
Заведение «У Арисы» пользовалось среди мирного населения дурной славой. Самая различная незаконная публика собиралась тут. Здесь так же можно было заказать ограбление или даже убийство. Помещение пропахло дорогими сигаретами и сладким запахом вина. Негромкие спокойные разговоры доносились из-за каждого столика, казалось, будто здесь сидели вполне мирные бизнесмены и обсуждали свои дела. Вот только это был совсем иной бизнес, в который чужакам входа нет.
Дверь в зал с тихим скрипом распахнулась. Присутствующие одновременно скосили глаза на новоприбывшего. На миг на их лицах застыло удивление, но они тут же опомнились и продолжили разговаривать, как ни в чем не бывало, лишь изредка поглядывая на странную девушку. А посмотреть было на что. Необычное платье в стиле лолли, зеленые длинные волосы, а в руках — мило оформленный зонт. Гостья уверенно прошла через зал на ужасно высоких босоножках, о чем-то пошепталась с официанткой, и та повела ее в другую комнату. Посетители еще больше удивились, ведь в то место допускались только очень важные особы. Кейко тоже это знала, поэтому ранее добытый у Кэтти Акио пароль ей очень пригодился.
Зал, в котором она оказалась, совершенно отличался от предыдущего. Здесь не было какой-то показной роскоши или чего-то подобного, но атмосфера стояла напряженная. Среди немногочисленных присутствующих Кейко быстро обнаружила нужного ей человека. Это был темноволосый мужчина средних лет, одетый в легкую рубашку и джинсы. Он неспешно попивал из длинного бокала какой-то коктейль, а на его руке четко виднелся перстень в форме змеи. Девушка все так же уверенно подошла к его столику и уселась напротив, ожидая реакции. Но ее не последовало, мужчина даже глазом не моргнул, не отрываясь от своего напитка. Тогда Кейко тихо, так, чтобы слышно было только ему, сказала:
— Давно не виделись, Ясу. Или мне теперь следует называть тебя Хэби?
Мужчина наконец-то оторвался от своего занятия и побледнел.
— Откуда тебе известно мое настоящее имя? Здесь никто не должен меня знать.
— Это было непросто, но для меня нету невыполнимых задач. Скажем так, я хорошо плачу за верную информацию. С тех пор, как ты во время последней нашей сделки сбежал с деньгами, я тебя искала. Как видишь, мне даже не пришлось куда-то ехать, у тебя хватило смелости вернуться на мою территорию.
— К-к-кейко? — заикаясь, спросил мужчина. — Это ты?
— Ну что ты нервничаешь? Я тебя убивать не собираюсь. Пока. Сейчас ты мне нужен.
— Госпожа, для вас все, что угодно!!! Только простите мне тот случай!
— Не кричи так, на нас обращают ненужное внимание.
— Хорошо.
— Итак, перейду сразу к делу. В твоей организации затесался один паренек, который мне очень нужен. Не подкинешь его адресок?
— Как пожелаешь.
Выйдя из разбойничьего логова, Кейко набрала номер Акио и договорилась с ним через полчаса встретиться рядом с домом, адрес которого ей сообщил Хэби. Тому, к кому детектив направлялась, очень не повезло.

Акио
Акио не удивился, когда из-за поворота к месту встречи подошла Кейко в своем очередном странном наряде. Как объяснила ему когда-то детективша, она делает это для того, чтобы сбить противника или собеседника с толку, ну, и, конечно же, для собственного удовольствия: хочешь расслабить свои напряженные нервы – пощекочи нервы другим. Его начальница полностью пользовалась этим способом. Оставалось только поражаться, как она может свободно передвигаться в таком диком костюме.
— А вот я, — подойдя к парню, сообщила Кейко. — Ну что, вперед?
— Да-да, — меланхолично согласился парень. — Но куда и зачем мы идем?
— Есть тут один паренек, который перешел мне дорогу, — ответила девушка. — Он из организации моего старого знакомого, но что-то уж слишком много о себе возомнил. Прямо передо мной взламывал машину и еще осмелился мне нагрубить. Вот ведь хам!
— Что, он нагрубил вам? — удивился Акио. — А я думал, вас тут каждая собака знает и трясется при одном вашем появлении.
Кейко рассмеялась:
— Спасибо, конечно, но ты мне льстишь. Всегда найдутся те, которые посмеют выступить против меня. И все бы ничего, но мне нужно поддерживать авторитет.
Они направились к дому цели.
— И все-таки, Кейко-сан, — сказал Акио, — как вы еще такой молодой сумели взять под контроль этих преступников?
— Как ты знаешь, пока жив был мой отец, то всем здесь заправлял он. С самого детства он учил меня борьбе, логике, маскировке, расследованию – другой жизни я не знала. После его смерти я могла свободно распоряжаться своей судьбой и заняться тем, чем бы я хотела. Оказалось, что больше всего я хотела вести расследования, и я продолжила дело отца. Конечно, вначале пришлось немало потрудиться, но теперь я могу гордиться проделанным. Заказы есть — есть деньги. Есть деньги — есть информация. Есть информация — есть власть. Как видишь, схема очень простая.
Кейко замолчала. Они уже подошли к нужному дому, и девушка постучала в дверь. Она немного приоткрылась, и в проеме показалась голова парня.
— Чего надо? — недовольно спросил он, оглядывая странных гостей.
— Да вот в гости пришли, — ответила Кейко. — Чайку попить, поболтать. Заодно и колечко твое забрать: Хэби на тебя очень зол…
Парень побледнел:
— Вы… это… заходите скорей.
Он впустил их внутрь и закрыл дверь на замок.
— Может, договоримся? — попытался выкрутиться парень. — Кольцо я вам отдам. Вот, забирайте, — он снял с пальца кольцо в виде змеи и протянул Кейко. — Только отпустите, а я вам хорошо заплачу.
— Хорошо – это сколько? — прищурилась девушка. — Учти, мы здесь не в игры играем. Ты крупно провинился перед боссом — взял заказ без его ведома. Значит и откуп будет стоить немало.
Акио думал, что тот будет возражать, но парень, к его удивлению, покорно достал из тайника в стене черный дипломат и отдал их детективше.
— Вот, — сказал он, — это то, что я получил за заказ.
Кейко открыла дипломат. Он оказался полностью набитый долларами большого номинала.
— Кто заказчик? — спросила она.
— Я не знаю. Он просто общался со мной по телефону, деньги прислал курьером. Голос, судя по всему, был женским, но сейчас его очень легко подделать, так что не могу точно сказать, кто это был. Я и за заказ взялся только потому, что хорошо платили. Но я все до последней купюры отдал, честное слово. Девушка там, на втором этаже, спит. Отпустите меня!
— Ну раз так, тогда ладно, — добродушно согласилась Кейко. — Даю тебе два часа, чтобы свалить из города. Если не успеешь, не жалуйся, когда поймают.
Парень обрадовался:
— Я быстро! Обещаю, вы меня в городе уже через час не увидите!
Он, явно довольный, что легко отделался, достал откуда-то чемодан, который, видимо, подготовил на такой случай, и прожогом вылетел из дома. Кейко довольно улыбалась ему вслед, а Акио спросил:
— Если вы и сами могли его так напугать, зачем тогда вам понадобился я?
— А ты был кем-то вроде моего телохранителя. Чтобы он поверил, что дело серьезное, нужна была видимость мужской силы. Вот ты и сгодился.
Парень вздохнул.
— А что с девушкой?
— Сейчас позвоним в полицию, и скоро ее заберут. Но для начала нужно отсюда уйти как можно дальше, чтобы не оставить следов.
И скоро в доме не осталось никого, кроме похищенной девушки, беспечно спящей на втором этаже.

Кьеко
Вырываясь из сладкой дремоты, Кьеко зевнула и с усилием разлепила глаза: просыпаться совершено не хотелось. Первой ее мыслью было то, что ей нужно спешить на съемки. Она уже собиралась рвануть с места, но тут обнаружила, что связана и находится в незнакомом ей месте. Осознание того, что ее похитили, ничуть не поколебало ее решимости. Наверное, в другое время она бы сильно испугалась, но сейчас Кьеко находилась в образе, что позволило ей сохранить спокойствие. Чтобы выбраться, ей нужно было вести себя очень тихо и незаметно, чтобы похититель не услышал, что его пленница собирается куда-то сбежать. «А может, — подумала девушка, — он куда-то, к счастью, вышел, потому что в доме слишком тихо». Но одной решимости явно было недостаточно, поэтому Кьеко начала оглядываться в поисках решения. На удачу, связав ей руки и ноги, злоумышленник просто кинул ее на кровать, так что подняться практически не составило труда. Передвигаться на каблуках в таком положении было бы нереально, поэтому она просто скинула туфли и рывком стала на ноги. Осторожно, чтобы не упасть, девушка двигалась к подоконнику, из которого торчал ржавый погнутый гвоздь. Конечно, он давно уже был неострый, но выбирать особо не из чего. Аккуратно подставив руки, Кьеко начала тереть веревку об него. Медленно, но все же волокна разрезались, и в конце концов девушке удалось освободить руки, а затем и ноги. Это добавило ей немного уверенности.
Поскольку она находилась на втором этаже, то выход был только через дверь, Могами это прекрасно понимала. От мысли, что внизу может находиться похититель, коленки предательски задрожали. Образ бесстрашной детективши мигом слетел с нее. Девушка потянулась к ручке двери и в нерешительности застыла. А что будет, если преступник разозлится и сделает что-нибудь ужасное с ней? Кьеко не раз доводилось слышать жуткие истории о маньяках, которые пытают своих жертв, или, того хуже, насилуют. Другой причины похищать ее просто не было: она не богата, не знаменита, с нее не получишь выкуп или какую другую выгоду. Только тело. Возможно, ее избрали как жертву для медицинских опытов, ведь девушка всегда заботилась о своем здоровье. Мысль о том, что ее печень или сердце могут просто вырезать, вызвала у нее панику. Что же делать, куда бежать? В голове все перепуталось, и Могами никак не могла собраться. И тут… внизу отчетливо послышались чьи-то шаги. Девушка замерла. Он (а может и они) еще немного походил и начал подниматься по лестнице. И очень быстро. Судьба стать жертвой черного медика или насильника неумолимо приближалась.
Самообладание вернулось вовремя. Больше не мешкая, Кьеко схватила старую доску, которая валялась в углу комнаты, и приготовилась обороняться. Если ей суждено умереть, то она так просто не дастся. Собрав всю силу воли, девушка занесла свое оружие над головой, чтобы при появлении преступника сразу нанести сокрушающий удар. Возможно, ей даже повезет убежать, пока он не очнется.
И вот похититель уже оказался у входа. Дверь скрипнула и открылась, впуская маньяка внутрь. Кьеко зажмурила глаза и, размахнувшись, ударила доской преступника. Точнее, атака ей не удалась: он крепко схватил ее, успев увернуться. Но сдаваться Могами не собиралась и, вырываясь, закричала:
— Пусти меня! Ты, урод! Пусти!!!
— Кьеко-чан, успокойся, — послышался мягкий, до боли знакомый голос, — это я.
Девушка открыла глаза, которые держала закрытыми до этих пор, и, увидев вошедшего, ошарашено уставилась на него. Когда Могами поняла, что опасность ей не грозит, ее ноги подкосились, и она упала прямо в родные объятия.
— Ах, Тсуруга-сан, это всего лишь вы, — еле выговорила она, перед тем, как отключиться. — Простите…
Рен подхватил девушку, которая потеряла сознание, на руки и вынес из комнаты вниз, где уже ожидала группа полицейских и медиков. Анонимный звонок оказался правдивым, так что парень был очень благодарен этому человеку, кем бы он ни был.


Категории: Мої творіння, Мої фанфіки, Skip Beat, Аніме
Прoкoммeнтировaть
пятница, 18 мая 2012 г.
Сюзанна Колінз "Голодні ігри" (фан-арт) rosava 20:06:56
Таки прочитала=)
(враження від книги, як завжди, в прочитаному http://ksanka45.beo­n.ru/41233-916-chita­ju-chitaju-chitaju.z­html#e514274118 )
­­ Подробнее…­­ ­­ ­­ ­­ ­­ ­­ ­­ ­­ ­­­­ ­­ ­­ ­­ ­­ ­­ ­­ ­­ ­­ ­­­­ ­­ ­­ ­­ ­­ ­­ ­­ ­­ ­­ ­­­­ ­­ ­­ ­­ ­­ ­­ ­­ ­­ ­­ ­­­­ ­­ ­­

Категории: Картинки, Література
Прoкoммeнтировaть
воскресенье, 13 мая 2012 г.
Ось і все... rosava 10:47:37
Вчора відгуляли випускний. Отримала атестат і навіть похвальну грамоту за досягнення у вивченні інформатики (медаль не вийшла, бо в першому семестрі 9-и були). Але в атестаті лише одна 9, а інші від 10 і далі. Випускний пройшов вдало, у мене навіть заспівати вийшло, як треба (дуже хвилювалась, що не вийде). Було весело, особливо ще коли наші вчителі вийшли співати, а потім, коли запрошували на танець, однокласниці випала така честь танцювати з директором, то вона його так закрутила, що бідний наш директор!:-D­ Потім з подругою і батьками в кафе сходили (з усіма гуляти не захотіла, бо я б не витримала до ранку), повернулися десь о 1-ій ночі. Наїлися! Я тепер два дні їсти не захочу.
Загалом, все пройшло прекрасно, тільки ноги натерла, на туфлях навіть сліди від крові залишилися=)
­­


Категории: Про...
Прoкoммeнтировaть
воскресенье, 6 мая 2012 г.
Beta-чай rosava 09:57:32
Розсмішило=)

Каpл Семенович встал pано утpом. Как назло кончился чай и ему пpишлось выскочить на минутку в магазин. Стоя у пpилавка он pассматpивал этикетки и вдpуг заметил одну симпатичную коpобочку. "Бета-чай. Лесные ягоды" пpочитал Каpл Семенович и попpосил пpодавщицу посмотpеть упаковку поближе. Пока он pассматpивал коpобочку к нему подошел молодой небpитый паpень с початой бутылкой "Балтики".
- Мужик, не беpи этот чай. - Пpошептал паpень, сделав глоток из бутылки.
- Почему? - Удивился Каpл Семенович.
- Посмотpи кто пpоизводитель.
- Майкpософт, - пpочитал Каpл Семенович.
- Hу и что из этого? Плохой пpоизводитель?
- Суксь, маздай! - Пpошипел паpень, плюнув в стоpону.
- Беpи вон кофе Линукс или Юникс. Hу а если кофе не пьешь - компот Полуось. Сказал и ушел. А Каpл Семенович остался в неpешительности. И на вопpос пpодавщицы "Что бpать будете?", pешил все-таки pискнуть и взял Бета-чай. Пpижимая к гpуди коpобочку, он напpавился домой. В гоpле было так сухо и так хотелось пить, что он съел бы чай сухим, если бы тот хоть немного утолил его жажду в таком виде.
Пpидя домой, Каpл Семенович поставил на огонь чайник и пока тот нагpевал воду вскpыл коpобочку. Свеpху лежал сеpтификат качества, и обнаpужив десяток степеней защиты, Каpл Семенович удивленно хмыкнул. Все-таки это неплохой пpоизводитель чая, pаз он защищает свою пpодукцию такими сеpтификатами. Дальше из коpобочки он достал толстенькую книжку с надписью "Руководство пользователя". Усмехнувшись, Каpл Семенович отложил книжку в стоpону. Кpоме чая он не пил ничего и пpекpасно умел заваpивать чай без всякого pуководства. Затем настала очеpедь маленького пакетика с надписью "Setup". Маленькими буквами было надписано "Откpыть пеpед пользованием Бета-чая". Каpл Семенович pаскpыл пакетик и внезапно из него вылетел синий дымок.
- Поздpавляю Вас с пpиобpетением Бета-чая, - Послышался голос, исходящий из дыма. - Пожалуйста выньте пеpвый пакетик Бета-чая и положите его в чашку.
Каpл Семенович очень удивился непонятному явлению, но тем не менее pешил послушаться голоса и вытащив пакетик из коpобочки, положил его в стакан.
- Поздpавляю Вас с пpиобpетением Бета-чая, - сказал голос. - Идет установка Бета-чая в вашу чашку... Внимание! Обнаpужено устpойство "Ложка". Hе могу опpеделить тип "Ложка". Попpобуйте опpеделить устpойство вpучную. У вас чайная или столовая ложка?
- Чайная, - Ошеломленно пpобоpмотал Каpл Семенович.
- ОК - Сказал голос. - Пpодолжаем установку Бета-чая. Внимание! Мало места в чашке! Для пpодолжения установки Бета-чая освободите место в чашке и положите пеpвый пакетик Бета-чая.
Каpл Семенович вытащил из стакана ложку и положил пеpвый пакетик из коpобочки.
- ОК - Пpодолжаем установку Бета-чая. Для пpодолжения налейте в чашку воды.
Каpл Семенович выключил плиту, и сняв чайник, налил воды в стакан. Синий дымок тем вpеменем не думал исчезать и спокойно паpил над столом.
- Обнаpужена вода. Сейчас будет опpеделен тип воды. Если вода долго не будет подавать пpизнаков жизни - вылейте ее из чашки и влейте снова.
Пpошло несколько томительных секунд, после чего голос сказал:
- Тип воды: водопpоводная, кипяченая. Hачать установку Бета-чая?
- Hачинай! - Кpикнул Каpл Семенович вспомнив пpо стpашную жажду.
- ОК, начинаю установку Бета-чая... Для пpодолжения установки Бета-чая "Лесные ягоды" положите пакетик с малиной.
Каpл Семенович покопался в коpобочке и чеpез минуту обнаpужил пакетик, на котоpом была миниатюpная надпись "Пакетик с малиной из комплекта Лесные ягоды". Он положил пакетик в стакан, после чего вода помутнела и окpасилась в светло-желтый цвет.
- Вставьте пакетик с земляникой.. Вставьте пакетик с чеpникой..
Таким обpазом в стакан были опущены все пакетики чая. Пpоцесс сопpовождался буpчанием о том, что "Тепеpь чаепитие стало еще пpоще", "Все, что вы будете пить, будет доставлять вам удовольствие", "Все виды фpанцузких булочек будут потpебляться еще быстpее, чем с пpедыдущей веpсией Бета-чая", "Все, что вы хотите выпить и даже больше, будет выпито". Казалось, что этому не наступит конец. Hаконец воды в стакане почти не осталось, зато та, котоpая осталась пpиобpела совеpшенно чеpный цвет. Hеожиданно голос заявил.
- Идет подготовка для пеpвого чаепития. Внимание! В чашке обнаpужен пакетик с чаем. Hеобходимо вынуть пакетик пеpед пеpвым чаепитием.
Каpл Семенович взял ложку и вытащил все пакетики из стакана, пеpеложив их на блюдце (а вдpуг еще пpигодятся). После чего дым долго не подавал голоса, а потом сказал:
- Совет дня: если добавить в чай сахаp, то он становится слаще.
- Спасибо за совет, - пpобуpчал Каpл Семенович. - Может я все-таки выпью этот чеpтов чай?!
Он взял стакан, но не успел поднести его к губам, как дым сказал:
- Внимание! Обнаpужено новое устpойство: "Стакан". Устpойство "Стакан" может конфликтовать с устpойством "Чашка". Удалить "Стакан"?
- Заткнись!!! - Заоpал Каpл Семенович. - Hет у меня никакой чашки! Я чай только в стаканАх пью!!
Он поднес стакан к губам, но тут дым сказал:
- Hеустpанимая ошибка по адpесу РУЧКА00h:ЧАШКА00h. Hе найдено устpойство "Чашка". Бета-чай совеpшил недопустимую опеpацию и будет вылит из чашки..
Каpл Семенович заоpал благим матом и поставив стакан на стол, замахал pуками, пытаясь pазвеять говоpящий дым. Hо дым упоpно не хотел pазвеиваться и снова сгущался над столом. Hаконец, Каpл Семенович успокоился и сев на стул, поднес к губам стакан с Бета-чаем и сделал большой глоток. Вкус был ОТВРАТИТЕЛЬHЫЙ. Чеpная жидкость "вязала" язык как недозpелая хуpма и как-будто застpевала в зубах.
Каpл Семенович выплюнул содеpжимое обpатно в чашку.
- Обнаpужена стаpая веpсия Бета-чая, - пpоизнес дым. - Для использования новой веpсии Бета-чая необходимо удалить стаpую веpсию Бета-чая..
Каpл Семенович кpикнул паpу нецензуpных слов в стоpону дыма, а затем вылил содеpжимое стакана в откpытую фоpточку. Дым устpемился вслед за содеpжимым и пpопал из виду. Каpл Семенович выкинул все, что было связано с Бета-чаем, а затем еще долго мыл стакан, пытаясь оттеpеть его от зеленоватого налета, налипшего на стенки и дно стакана.
Hа следующий день Каpл Семенович опять появился в магазине. Быстpо подойдя к пpодавщице, он пpоговоpил:
- Дайте кофе Линукс.
Пpодавщица пpотянула ему банку и pассчитавшись с ней Каpл Семенович напpавился к выходу.
- А как Вам Бета-чай? - Спpосила его вдогонку пpодавщица.
Каpл Семенович повеpнулся к ней. В глазах его читалась усталая злоба.
- МАЗДАЙ!

Автор неизвестен


Категории: Про...
Прoкoммeнтировaть
среда, 2 мая 2012 г.
Трохи приколів... rosava 18:57:45
Перекладала з російської...
­­ ­­ ­­ ­­
Ну і просто приколи з нета
(про магаз - ну точно я!)
­­ ­­

Категории: Мої переклади, Цікавинки
Прoкoммeнтировaть
Останній у житті дзвоник... rosava 18:48:00
...уже ЗАВТРА! Ну і фіг з ним, мені ще завтра до репетитора з англійської йти:-D­
До речі, за останні дні встигла перекласти два розділи "Напівпринца", половину 5-ого "Ножа" і 4-у серію "Тільки вперед!". Називається, до ЗНО готуюсь...:-)­

Категории: Про...
Прoкoммeнтировaть
Хісока-сама!!! rosava 18:44:12
Кавай... Такий кавай:^)­
­­ Подробнее…­­ ­­ ­­ ­­ ­­ ­­
І просто няші =)
­­ ­­


Категории: Картинки, Аніме
комментировать 1 комментарий | Прoкoммeнтировaть
вторник, 1 мая 2012 г.
Chocolate *_* rosava 10:02:47
Надто багато шоколаду – це рівно стільки, скільки треба! =)

(Я більше люблю чорний і гіркий шоколад)
­­ ­­ ­­


Категории: Про..., Картинки
комментировать 5 комментариев | Прoкoммeнтировaть
Ранкові вправи О_о rosava 04:19:42
Вирішила тепер бігати зранку. Бо, по-перше, треба тренуватися, адже майже півроку не ходила на танці через підготовку до екзаменів/ЗНО. По-друге, треба тренувати витривалість і легені (не зважаючи на все, бігала я завжди поганенько, тому що дихати швидко стає важко). От і сьогодні стався фейк (а я нарешті встала рано:'(­ ) Не встигла й багато пробігти, як десь неправильно вдихнула, і в легенях зробився клубок повітря. Так боліло, ледве додому дійшла! Потім зрозуміла, що треба робити, і відкашлялась. Але й досі неприємне відчуття залишилось. Оце, називається, побігала!
Та нічого, завтра знову побіжу:-D­
­­


Категории: Про...
Прoкoммeнтировaть
суббота, 28 апреля 2012 г.
Раптово! rosava 12:32:16
Раптово мені захотілося помалювати=) Напевно, це пов’язано з тим, що навчання, як таке, закінчилося, тож на уроках було нічого робити. Тому вирішила трохи помалювати. Ось і вийшов Каін (Рен із Скіп Біта).
­­


Категории: Мої творіння, Про..., Skip Beat
Прoкoммeнтировaть
среда, 18 апреля 2012 г.
Шерлок!!! rosava 16:14:06
За порадою подруги завантажила собі новий серіал "Шерлок Холмс". Все не було часу, але ось нарешті подивилась. Це щооооось!!!=^B­ Мені дуже сподобалось. Чудовий сюжет, амбіційний Шерлок з нелегким характером, мужній Ватсон і, звичайно ж, неперевершений гумор. Дивилась з субтитрами, тож мені ще півночі не давала спокою "скоромовка" Шерлока, до того ж англійською=)
­­
+бонус(фото)
Подробнее…­­ ­­ ­­ ­­ ­­ ­­ ­­ ­­ ­­

Категории: Про..., Картинки
Прoкoммeнтировaть
четверг, 5 апреля 2012 г.
Знову нічні посиденьки... rosava 11:47:24
Не спалося, не спалося, а дуже малювалося=) Що перше потрапило на очі, те й малювала.
(Серйозно не сприймати)
­­

Категории: Мої творіння
Прoкoммeнтировaть
четверг, 22 марта 2012 г.
Цитата Олеся Бердника на зображенні rosava 19:19:35
Сподобалась його цитата. Швиденько це все оформила в Фотошопі=)
­­

Категории: Мої творіння, Література, Цікавинки
Прoкoммeнтировaть
понедельник, 19 марта 2012 г.
Біс одруківок: від «гріховної Біблії» до текстового процесора Word rosava 21:55:45
Зазвичай публікації, присвячені одруківкам, починаються зі слів Ільфа і Петрова про те, що, будучи першодрукарем, Гуттенберг став і першоодрукарем теж. Здорова думка, з якою не посперечаєшся – книжок, що не зазнали друкарських помилки, певно, не існує взагалі.

Сам феномен друкованої помилки прагнуть викорчувати з видавничої справи вже не одне століття. А з іншого боку існує відома «перша заповідь англійського бібліомана»: «Моє видання тим і добре, що в ньому є знаменита помилка. Видання без помилок – макулатура».



Одруківки як трансцендентальна умова друкованого слова



Отже, одруківки з’явилися в момент запуску друкарського верстата. Уже в перших друкованих книгах були присутні, хоч і незначні, але одруківки. Так на останній сторінці «Псалтиря» Фуста, виданого в 1457 році замість слова «псалми» стояло «спалми». Спочатку одруківки більше нагадували описки, та виглядали як просто перестановка або випадання літер, що, однак, не призводилодо зміни одного слова на інше. Адже переписуванням займалася людина, яка часто промовляла написане вголос – писали під диктовку. І якщо б помилка мала семантичне значення, це неодмінно б помітили. Механічні ж неточності, як відомо, людський мозок просто ігнорує. Це дозволяло переписувачам досить легко ставитися до подібних «ляпів», надаючи читачеві самому визначити очевидний сенс, що лежав на поверхні. Побутували віршики, що ілюструють цю передачу повноважень редактора – Si erravit scriptor, Debes corrigere lector, тобто «Де набрехав писар, там виправить читець».

Друкарський верстат скасовував людський фактор щодо описки, замінюючи його технічної підміною букв. І це призводило до набагато більш цікавих семантичних результатів. У виданому в 1562 році антипапському трактаті «Меси і їх побудова» (Missae як missalis anatomia) із 172 сторінок 15 з них займав перелік помилок. Виправдання видавців не змусило себе чекати. «Проклятий Сатана озброївся усіма своїми хитрощами, щоб протягнути в текст нісенітницю і тим самим відбити в читачів бажання брати в руки книгу!» Так у суспільстві закріпився вираз «диявол одруківки» або «біс одруківки», а в літературі було покладено початок надзвичайно цікавій грі – спробі читача зрозуміти, що ж автор спочатку мав на увазі.

На зорі книгодрукування, коли друкарських помилок було ще зовсім небагато, їх виправляли вручну в кожному примірнику. Але йшли роки, книг друкувалося все більше, у геометричній прогресії росло і число помилок. Коли кількість виправлень, зроблених від руки, стала відверто спотворювати вигляд книги, народилася ідея створити в кінці книги сторінку зі списком всіх друкарських помилок – так звану errata. Незабаром до цієї сторінки приєдналися ще інші. Рекорд був встановлений Фомою Авінскім – у його «Сумі теології» 1578 року errata займала не мало не багато 108 сторінок.



Друкарі і верблюди: друкарські помилки в Біблії


Книга-рекордсмен за кількістю та якістю своїх помилок – звичайно ж світовий бестселер, Біблія. Найбільш цікавими вважаються англіканські біблії – є ціла «колекція» неправильних Біблій, виданих у різні роки і різними англійськими виданнями, які здобули світову популярність завдяки своїм помилкам.

Увінчала список усім відома Біблія перелюбників (“Adulterous Bible” видання 1632 року), у якій сьома заповідь («Thou shalt (not) commit adultery»), через випадіння прийменника «не» закликає: «Чини перелюб!». Видавцеві довелося заплатити 3000 фунтів стерлінгів штрафу, а книга в терміново вилучалася з прилавків (зараз вціліло лише 11 примірників).

Наступна Біблія, що видана, наче щоб присоромити всіх книговидавців, так і називається – Біблія Друкарів (“The Printers’ Bible”, видання 1702 року). У 119 псалмі слово princes – князі випадково замінило слово printers – друкарі, і нарікання царя Давида видозмінили свій характер: «Друкарі женуть мене безвинно».

Мабуть, надихнувшись результатом, диявол одруківки довго не чекає і вже в 1716 році в Гріховній Біблії («The Sin On Bible», 1716) Йоан закликає: «Ідіть, і грішіть більше!» («Go and sin on more» замість «Go and sin no more »), а в 1717 році виходить Оцтова Біблія (“The Vinegar Bible”, 1717), в якій vineyard (виноградник) перетворився на vinegar (оцет).

Найкумедніші друкарські помилки не згадуються в літературі російською мовою, зате активно цитуються англомовними роботами на цю тему. Так згадується Біблія 1810 року, у якій апостол Матвій звертається до людей дивного анатомічного складу – «у кого вухо до вуха – хай почує» (“…Who has ears to ear, let him hear” замість початкового “ears to hear”), Верблюжа Біблія 1823 року, у якій у Книзі Буття, слово «дами» – damsels змінилося на слово «верблюди» – camels, результатом чого стало – «І піднялася Ребекка, і верблюди її, і сіли вони на верблюдів і пішли за людиною … », і Біблія родинних стосунків, що містить таблицю родинних зв’язків, ця таблиця включає заборону людині брати шлюб із дружиною своєї бабусі («A man may not marry his grandmother’s wife»).



Різні культури: ставлення до друкарська помилка в західній Європі


Ставлення англіканської церкви і всього англійського суспільства до таких помилок було серйозним, часом навіть на межі скандалу. Відомий випадок, коли помилка в оголошенні викликала бурхливі громадські хвилювання і зіпсувала репутацію цілого житлового будинку. Напередодні королівського виїзду опублікували замітку про здачу вікон в приватному будинку для бажаючих. Але зі слова window трагічним чином випала буква n. Так, в газеті вийшло оголошення про здачу в найм двох вдів.

Французи до одруківок ставилися спокійніше, навіть з іронією, властивою їхньому ставленню до всього на світі. Про це говорить історія схожої друкарської помилки в оголошенні про здачу сільськогосподарськ­ої ферми, яка в підсумку перетворилася в прекрасну жінку, «при правильному догляді вельми продуктивну» (Ferme – ферма, femme – прекрасна жінка, фр.). Ця помилка здалася французам такою чудовою, що вони увічнили її у статті «одруківка» в енциклопедії «Larousse».

Отже, найстрашніші (або цікаві – як подивитися) друкарські помилки – це ті, які виглядають правдоподібно. І прокрадаються вони не тільки в трактати або богословську літературу. Диявол одруківки всюдисущий, йому мало потоптаної честі Святого Письма – він проліз і в художню літературу та вніс туди сум’яття, і, навіть, в перебігу історії помічені його сліди.



Поручик, про якого не можна не згадати


Так, помилка породила легендарного поручика Кіжаєва (або Кіже, на французький манер). Писар, який записував за імператором Павлом I черговий накоз, чи то не дочув, чи то навпаки, прагнув зловити кожне слово, і фразу «Прапорщики ж …» і перераховані далі прізвища героїв «… в підпоручики» доповнив таким чином: «Прапорщик Кіже … – в підпоручики ». Все було б досить просто, якби імператор чомусь не вирішив особливо виділити першого прапорщика, який ніколи насправді не існував, і перевести його відразу в поручики. Ось тут ситуація стає просто кумедною – не можна ж сказати імператору про таку прикру помилку! І ніби вся ситуація є ще не достатньо абсурдною, чимось поручик Кіже запам’ятався імператору, і за кілька днів, він, похваливши щасливого і бравого Кіже, справив його в штабс-капітани! Так швидко, як вигаданий Кіже, не робив кар’єру жоден реальний офіцер, і коли назначеного полковником Кіже імператор викликав до себе на аудієнцію, помилка таки була виявлена. Імператору було вирішено доповісти, що полковник Кіже раптово помер і прибути не може. На що Павло I, зітхнувши, відповів: «Шкода, хороший був офіцер!».

Одруківки живуть і в «Євгенії Онегіні» (сучасники читали роман з величезною кількістю помилок), і в безсмертному творі вже згаданих мною, Ільфа і Петрова. Саме завдяки одрукам роман «12 стільців» отримав незвичайну деталь – нагріте яблуко, яке в першому своєму епізоді Остап Бендер дістає з кишені. Яблуко від початку було наливне, але нагріте воно, без сумніву, набагато краще характеризує гарячий темперамент турецько-підданого.­



Одруківка як літературний прийом


У літературі є приклади, коли автор твору зумисне грає з одрківками. Так в 1819 році Ернст Теодор Амадей Гофман наділяє своє найвідоміше видання – «Життєві погляди кота Мурра» – передмовою «Від автора», у якому, з усією притаманною йому іронією каже, що друкарські помилки ілюструють часом набагато більш сміливі ідеї, ніж оригінал, – і це явище звичайне, і просить читача знайти в тексті і виправити помилки з наведеного нижче списку. Далі йшов перелік помилок і їх виправлень, придуманий, як кажуть джерела, самим Гофманом і вони друкуються до сих пір у кожному виданні. Одруківки досить абсурдні і кумедні, які не тільки не були виправлені, але збереглися в історії та літературі, захищені силою мистецтва.

І дійсно, якщо не можна боротися з бісом одруку, чому б не переманити його на свою сторону? У XX столітті в літературу приходить поняття сюрреалізму, який, цілком можливо, із задоволенням прийняв би в своє лоно феномен одруківки як можливість відкриття другого третього і т. д. смислів тексту.

Явище одруку і його вживання самим автором у літературі, цілком вписується в концепцію постмодерністської літератури, викладеної Умберто Еко в його «Замітках на полях «Імені Рози»», з її різоматичною побудовою та націленістю з одного боку – на освіченого і підкованого читача, здатного оцінити велику кількість гіперпосилань, а з іншого – на обивателя, що сприймає текст виключно з точки зору сюжету і його розвитку. Адже грамотна помилка в тексті може служити як для розважальної мети, так і для пізнавальної, запускаючи механізм алюзій і асоціацій. Хоча, з іншого боку, помилка, зроблена навмисне, вже не має властивості одруківки і стає повноправною частиною тексту. Це відсилає нас до поняття автоматичного письма, у якому будь-яка випадковість і випадкова і закономірна одночасно, має кілька смислів, явних і прихованих.

Комп’ютерні технології на сьогоднішній момент стали незаперечно найдієвішою зброєю в боротьбі з одруками. Не абсолютною, але продуктивною. Сам формат завантаженої книги дозволяє виправляти помилки прямо в процесі читання – зовсім легко, навіть у порівнянні з виправленнями на пергаменті, а сучасні текстові процесори (скажімо, той же Word, в якому я зараз пишу) роблять всю брудну роботу по виправленню банальних помилок за нас (у цьому тексті їх було близько 45). Чи можна у зв’язку з цим говорити про те, що одруківки, у якості нового прийому в літературі, можуть врятувати, або, принаймні, стати другим диханням для друкованих книг? Припускаю, це цілком можливий варіант.


Дар’я Самарєва, культуролог


Джерело: http://vsiknygy.net­.ua/neformat/16787/

Категории: Література, Цікавинки
Прoкoммeнтировaть
Трохи арту rosava 21:51:08
Те, що мені сподобалось=)
­­
Подробнее…­­ ­­ ­­
Svoboda
­­ ­­ ­­ ­­ ­­ ­­
Yulia Sivkova
­­
Alexa Meade
Американська художниця Alexa Meade займається незвичайним боді-артом - вона наносить фарби прямо на шкіру та одяг, прагнучи з людину зробити картину.­­ ­­ ­­ ­­ ­­ ­­ ­­ ­­ ­­ ­­
Jeremy Geddes
­­
Joshua Miels
­­ ­­ ­­
Petras Lukosius - "Чарівний ліс"
­­ ­­ ­­ ­­ ­­
sophiefzy
­­ ­­ ­­ ­­

Ну і відеоролик Філіпа Скотта Джонсона про еволюцію погляду на жіночу красу в роботах художників.Досить креативне відео.
­­

+ пісенька від гурту "Owl city". Подобається їх творчість, приємна легенька музика - те що треба навесні.


Подкаст Owl city - Fireflies ( 03:48 / 6.9Mb )

Категории: Life is short art is long, Video
комментировать 1 комментарий | Прoкoммeнтировaть
воскресенье, 18 марта 2012 г.
Продовжуючи шоколадну тему... rosava 20:08:34
Яким я бачу нічне небо у місті.
­­
Те ж саме небо без міста=)
­­
(Це все був Фотошоп...)

Категории: Мої творіння, Про...
Прoкoммeнтировaть
Шоколадний настрій rosava 09:50:50
Нічка видалася плідною на нісенітниці...

Шоколюбов
Шоколадка шоколадно шоколадилася ладно.
Шокодовго шоколапав шоколад і шокохапав
Шоколадні шокосніжки, шоколаднії горішки.
Шоколадка теж хотіла, та просити не посміла,
Шокоспізнення - не шоко, це не красить її "шоко".
Шоколадку шоколад шоколюбить, та не рад -
Шоколадка - шоко звична, трохи шокоістерична,
Шокозлиться, шоколає, шокосніжки відбирає,
Хоч сама і шоковинна. Доля в них шоконеспинна.
Шокосваряться, а потім шокомиряться та й годі.
Ось такі є шокосправи в шокошокошокопари.
***
Шоколадне небо нічка застилає,
Шоколадить зорі, місяць розливає,
Пензлем шоколадним вулицю малює,
Молоко додати – й потім зафольгує.
Вийде шоколадка смачно шоколадна,
До чаю і кави якраз буде ладна.
В нічку шоколадну радиться не спати,
Краще шоколадку із зірок зжувати!

­­

Категории: Мої творіння, Про...
комментировать 1 комментарий | Прoкoммeнтировaть
воскресенье, 11 марта 2012 г.
Сповідь вовкулаки rosava 09:23:06
Писалося, писалося і написалося=)

Сповідь вовкулаки
Незадовго до опівночі я вийшов із хати. Ні, я не грюкав у розпачі дверима і не кричав щось безрозсудне на прощання. Неспішно взув кросівки, накинув на плечі куртку і почимчикував сходами вниз. Цікава сусідка, бабуся з другого поверху, якій у цій порі якраз не спалося, визирнула зі своєї квартири і презирливо кинула мені в спину: «Ото ще п‘яниця, не можеш навіть кілька годин витримати без горілки! Розвелося тут…» Та я не звернув на неї уваги, лише приречено зітхнув.
На вулиці було тихо. Ще досі світилися поодинокі ліхтарі, тож я не мав змоги спіткнутися чи заблукати у темноті численних переходів між дворами та будівлями. Із-за хмар визирав Місяць, слугуючи мені надійним провідником, аби я точно дістався до місця призначення. Мене вело якесь інстинктивне відчуття того, що живе у душі кожного вовкулаки. Воно наказувало мені йти – і я підкорявся. Можливо, якщо б я спробував суперечити йому, то вирвався б із полону лихих чар, що зв’язали мене міцними путами безвихідності та відчаю. Але я розумів, що моїх сил для цього замало: мені не вистачить ні сміливості, ні впертості, ні волі.
Я йшов і мріяв, що це виявиться лише поганим сном, що я прокинуся вранці та посміюся зі своїх безглуздих страхів. Я відчайдушно цього хотів, але ноги продовжували робити все нові й нові кроки, наближаючись до неминучої долі. Пам’ятаю, мені колись розказувала бабуся, що вовкулака – то проклятий відьмою парубок, якого врятувати майже неможливо. Обернеться – і все, уже справжнісінький вовк, тільки з людською душею. Тоді я їй відказував, що треба вбити відьму – і чари зникнуть. Та бабуся лиш сумно посміхалась і хитала головою. Дійсно, якби ту відьму так легко було знищити, то я не прямував би зараз назустріч невідомому.
Та й чи існує відьма? Я досі не розумію, як став вовкулакою. Просто в один момент відчув, що не такий, як усі. Не лунало ніяких проклять чи бурмотання химерних заклинань, що вже й казати про магічне зілля. Десять днів я мучився, чекаючи повного Місяця, божеволів і знову приходив до тями. Мати мовчала і сумно споглядала мої страждання, напевно, списавши все на якусь тяжку хворобу чи сезонну депресію. Лише дивувалася, чому я раптом відмовився їсти виделкою та ложкою(що, на превеликий мій жаль, були срібними), надаючи перевагу рідкому супу, який так просто пити прямо з чашки.
Єдину ікону мати тримала лише в своїй кімнаті, а хрестик я скинув одразу ж, коли відчув у собі раптову зміну. На грудях і долоні від святої речі залишився шрам, наче від опіку. Та й відчуття у той момент були такі ж, якби я доторкнувся до розпеченого заліза. Тому я одразу ж відкинув намір піти до церкви і благати там про допомогу в Бога. Здавалося, ворота Раю закрилися для мене назавжди.
Поки я думав про божевілля останніх днів, якимось чином опинився за містом. Було ще видні близькі вогні магазинів та вікон будинків, що ніби проводжали мене, підбадьорюючи тим заспокійливим світлом. Та я йшов все далі й далі, аж поки вони не перетворилися у далекі цятки на фоні нічного неба.
А за містом було гарно. Ніякого тобі диму від машин чи смороду сміття, одноманітний сірий асфальт змінила висока дикоросла трава, яка лоскотала мої ноги навіть крізь одяг. Приємно було слухати свої кроки, ступаючи на цей природний м’який настил. А небо! Боже, які там зорі! Цю красу неможливо передати жодними словами, жодною найгеніальнішою картиною. Диво – так називали колись небесне склепіння наші предки. І справді, яке то диво! Воно зачаровувало і поглинало мою душу разом зі всіма печалями і радостями, залишаючи на серці якийсь неймовірний спокій. І я вже не боявся, бо весь мій страх забрало оте вічне диво.
Нарешті з’явився Місяць. Він кликав мене і сотні таких, як я, лагідно, але твердо вмовляв приєднатися до містичного таїнства. І я, як і сотні інших, приставав на його угоду, випускав на волю древні інстинкти, що були приречені спати всередині людей, доки Місяць не розбудить їх. Я майже не відчував, як покривався шерстю, як обличчя моє видовжувалося, а на кінцівках виростали звірині пазурі. Я дивився у небо і завивав від насолоди, співаючи пісню нарешті вільного вовка.
Мене переповнювала сила, і я кинувся шалено бігти, напуваючись запахом ночі, ночі вовкулаки. Як мале щеня, я висолопив язика і, не спиняючись, ковтав нічних метеликів, загрозливо гарчав, щоб усім було чутно про моє прибуття. Не знаю, скільки я отак біг, але одного разу ледве не втрапив під машину. Автівка різко загальмувала, а потім з салону вибігла перелякана дівчина, шукаючи, кого ж вона збила. Наткнувшись на мої хижі очі, дівчина здивувалась, але, ні краплі не перелякалася. Вона обережно наблизилась і простягнула до моєї голови руку. Зацікавлений, я не відвернувся і дав себе погладити. Дівчина тільки вибачливо прошепотіла: «Хороший вовк, хороший». А після спокійно повернулася до машини й поїхала собі далі. Та і я не залишився стояти на місці.
Зі зграєю я зустрівся вже згодом, коли минув десятки темних лісів і вдвічі більше безмежних степів. Вовки бігли нескінченним потоком, наче бурхлива ріка з сірої шерсті. Мені залишалося або приєднатися, або лишитися в стороні. Тож я обрав перше.
Це була справді ніч вовкулаки! Ніяких обмежень чи перешкод, лише неспинний біг як гімн свободі й волі живої душі. Мене охопило почуття, ніби це і є справжнє життя, а минуле – то просто існування, нереальне і беззмістовне. Ми ні на хвильку не спинялися, аби ритуал ніколи не скінчався. Ніхто ні з ким не розмовляв, але всі чудово розуміли один одного: одна душа – на всіх, одна мета – на всіх і одна свобода – на всіх. Зграю складали тисячі вовків, і кожен з них був тією зграєю.
Та ось ніч змінилась світанком. Хотілося б бігти так вічно, але зграя зупинилась, а перед нею з’явився якийсь чоловік. Він був схожий на привида, але посміхався так щиро і лагідно, що його цілком можна було прийняти за звичайну людину. Чоловік підходив до кожного вовка, частував шматочком м’яса зі свої торбинки і щось шепотів на вухо. А інші тим часом терпляче чекали на свою чергу і мовчки спостерігали за кожним його рухом. Скоро він підійшов і до мене. Журливо провів рукою по моїй голові й спитав:
— Перший раз тут, так?
Я ствердно подивився йому в очі, й дивний чоловік зрозумів.
— То як тобі тут? Ти можеш залишитися зі зграєю назавжди, а можеш повернутися назад. Вирішувати тобі, проте ти маєш лише один шанс і тільки зараз.
Я подумав, що непогано б було продовжити так жити, впиватися свободою і віками перебувати у неспинному русі. Я мало не погодився, але тут мені згадалася та дівчина і її слова: «Хороший вовк, хороший». Я раптово відчув, як мені не вистачає того жалісного погляду, того тихого шепоту і її лагідної руки. Тож рішення було прийняте не на користь зграї. І чоловік це також зрозумів. Він вдоволено поплескав мене по спині – і я не зчувся, як знову став людиною.
— Вовкулакою може стати кожен, — сказав він мені на прощання, — а от обернутися назад в людину – одиниці. Тож пишайся тим, що ти – людина, і ніколи не забувай про те, що трапилося з тобою. Віднині душа твоя вільна, вовче.
— Хто ви? — спитав я перед тим, як чоловік зібрався іти.
— Просто людина, — відповів той. — Колись мене звали Юрієм, тепер же я лише один із них, — сказав, кивнувши на вовків. — Вони моя сім’я, моя душа і все моє життя.
Сказав і щез. Зникла і зграя, наче розтанула на світанковому сонці. А я з подивом помітив, що стою біля свого міста, де загораються ранкові вогники. Трохи потупцявши на місці, попрямував вперед, додому. Більше вовки мене не тривожили, а інстинкти міцно спали. Але кожного повного Місяця я не міг знайти собі місця і все видивлявся з вікна своєї квартири, намагаючись побачити зграю. Звісно, це марна річ, проте я продовжую виглядати її і зараз.


Категории: Мої творіння
Прoкoммeнтировaть
 


Щоденник Росави Дощик (ака ksanka)Перейти на страницу: « предыдущуюПредыдущая | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | следующуюСледующая »

читай на форуме:
перейди , перейди печенька...врядли...
уже поздно ведь:-(
пройди тесты:
Романтика с Итачи.
Не жалей о прошлом, оно ведь тебя не...
читай в дневниках:

  Copyright © 2001—2018 BeOn
Авторами текстов, изображений и видео, размещённых на этой странице, являются пользователи сайта.
Задать вопрос.
Написать об ошибке.
Оставить предложения и комментарии.
Помощь в пополнении позитивок.
Сообщить о неприличных изображениях.
Информация для родителей.
Пишите нам на e-mail.
Разместить Рекламу.
If you would like to report an abuse of our service, such as a spam message, please contact us.
Если Вы хотите пожаловаться на содержимое этой страницы, пожалуйста, напишите нам.

↑вверх